Урок 1. Школа «Початки вчення Христа» побудована на основі 6-го розділу Послання до Євреїв. Це сім початкових учень, у яких рання християнська церква бачила основу християнської віри.
Вступ
Євр. 6:1 Тому, залишивши початки [архІ] вчення Христового, поспішімо до досконалості; і не будемо знову закладати основу наверненню від мертвих діл та вірі в Бога, 2 ученню про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і про вічний суд. 3 І це зробимо, якщо Бог дозволить.
Словникове визначення
Слово «початки» — це грецьке [архІ] — початок, основа, походження, першопричина, фундамент.
У Септуагінті слово [архІ] можна зустріти на самому початку книги Бут. 1:1 На початку [архІ] Бог створив небо і землю.
Тобто «початки вчення Христа» — це основа для всіх наступних учень — те, з чого все бере початок і на чому надалі продовжує будуватися.
Слово, перекладене як «учення», — це грецьке [лОгос] — слово, вислів, висловлювання, промова, розповідь. Фактично Сам Ісус не називав це ученнями, Він просто розповідав людям істину. Таким чином, переклад «слова Христа» або «висловлювання Христа» буде точнішим.
Автор Послання до Євреїв написав, що це теми, які «закладають основу». Тобто на їхній основі будується все інше.
Слово «основа» — це грецьке [фемЕліос] — той, що лежить в основі, наріжний; як іменник — наріжний камінь, основа.
Оскільки ці вислови Христа є основоположними для подальшого зведення правильного вчення, кожен християнин повинен знати їх, а також навчити цього інших новонавернених.
Навернення від мертвих діл
Євр. 6:1 Тому, залишивши початки вчення Христового, поспішімо до досконалості; і не будемо знову класти основу наверненню від мертвих діл…
Грецьке слово «навернення» [метАнія] — зміна думок, розкаяння, покаяння.
Це зміна намірів, дій і спрямування життя людини в протилежний бік. Іоанн Хреститель говорив, що прощення гріхів відбувається саме після покаяння [метАнія], а не просто тоді, коли людина вимовила слово «каюся» або «сповідаю».
Мт. 3:5–8 Тоді Єрусалим і вся Юдея та вся околиця Йорданська виходили до нього і хрестилися від нього в Йордані, визнаючи свої гріхи. Побачивши ж Іоанн багатьох фарисеїв і садукеїв, що приходили до нього хреститися, сказав їм: породження гадюче! хто навчив вас тікати від майбутнього гніву? Тож учиніть гідний плід покаяння [метАнія].
Люди приходили звідусіль, визнаючи перед Іоанном свої гріхи, але він бачив, що для деяких це був лише релігійний ритуал, продиктований страхом. Іоанн казав таким людям, щоб вони довели своє покаяння, учинивши відповідний плід. Ваше покаяння має бути видимим.
Іншими словами, якщо немає плоду, отже, не було справжнього покаяння. Якщо не було справжнього покаяння, отже, не буде справжнього прощення.
Формальне покаяння (на словах, а не на ділі) не береться до уваги. Гріх залишається на людині, а отже, і покарання за цей гріх не скасовується.
Подивіться на покаяння Закхея. Який плід воно принесло?
Лк. 19:5–8 Закхею! Зійди швидше, бо сьогодні Мені належить бути в твоєму домі. І він поспішно зійшов і прийняв Його з радістю. І всі, побачивши це, почали нарікати й говорили, що Він зайшов до грішної людини; Закхей же, ставши, сказав Господу: Господи! половину свого маєтку я віддам убогим, і якщо кого чим скривдив, віддам учетверо.
Погляньте тепер на покаяння Саула. Він формально визнав свій гріх. Саул виправдовувався і переклав свою провину на інших. У тій ситуації Саула більше хвилювала репутація в очах людей, ніж те, що він порушив повеління Господа.
1 Сам. 15:24–25 І сказав Саул Самуїлу: згрішив я, бо переступив повеління Господа і твоє слово; але я боявся народу й послухав їхнього голосу; тепер же зніми з мене мій гріх і повернися зі мною, щоб я поклонився Господу. 30 І сказав [Саул]: я згрішив, але вшануй мене нині перед старійшинами мого народу та перед Ізраїлем і повернися зі мною, і я поклонюся Господу, Богові твоєму.
Юда Іскаріот також розкаявся у своєму гріху, але це не було покаянням «метАнія».
Мт. 27:3 Тоді Юда, який видав Його, побачивши, що Його засуджено, і розкаявшись [метамЕломе], повернув тридцять срібняків первосвященникам і старійшинам.
Тут Матвій ужив слово [метамЕломе] – жаль про те, що сталося, розкаяння. Це зовсім не покаяння [метАнія], яке звільняє від наслідків скоєних гріхів. Ось чому таке розкаяння не допомогло Юді позбутися покарання.
Мт. 27:5 І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов і повісився.
Якщо після скоєння гріха людина не прийшла до істинного покаяння і не принесла відповідного плоду, це не є покаянням. Така людина не звільняється від покарання та наслідків свого гріха.
Чому люди каються, а потім знову грішать?
Тому що відплата за гріх приходить не одразу. Бог виявляє до людей доброту й довготерпіння. Він дає людям час, щоб покаятися та змінитися.
Люди часто сприймають довготерпіння Бога як привід продовжувати жити в гріху. Однак ця доброта закінчиться певного дня, і тоді настане покарання.
Рим. 2:4–5 Або нехтуєш багатством Божої доброти, лагідності* (правильний переклад: терпіння) і довготерпіння, не розуміючи, що Божа доброта веде тебе до покаяння? Але через свою впертість і нерозкаяне серце ти сам собі збираєш гнів на день гніву та об’явлення праведного суду від Бога
Як бачимо, Божа доброта й довготерпіння — це не дозвіл жити в гріху, а час, відведений людині, щоб вона покаялася. Водночас час доброти для кожної людини індивідуальний.
Не можна дивитися на безкарність інших і виправдовувати свої гріховні вчинки. Ніхто не знає, коли настане день розплати.
Що відомо про послідких за гріх?
Ми завжди повинні пам’ятати, що християни не звільняються від відповідальності за вчинені ними гріхи, і Біблія ясно говорить про наслідки в теперішньому житті. Ось кілька прикладів:
Мт. 18:34 І, розгнівавшись, пан його віддав його катам, доки не віддасть йому всього боргу. Так і Небесний Отець Мій учинить із вами, якщо кожен із вас не простить від щирого серця своєму братові його провин.
Мт. 7:2…бо яким судом судите, [таким] будете судимі; і якою мірою міряєте, [такою] і вам будуть міряти.
Рим. 13:2 Отже, хто противиться владі, той противиться Божій постанові. А ті, хто противиться, самі накличуть на себе осуд.
1 Кор. 11:29–30 Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є собі на осуд, не розпізнаючи Тіла Господнього. Через це між вами багато немічних і хворих, і чимало помирає.
Є й інші вірші, які вказують, що покарання за гріхи буде не лише після смерті, а й за життя християнина.
Гріхи — одна з головних причин, чому деякі християни продовжують жити в проблемах, хворіти й помирають раніше часу.
Недостатньо шкодувати про гріх або сповідати гріх; необхідне покаяння [метАнія], яке виявляється у залишенні гріха, зміні мислення, зміні способу життя та принесенні плоду, відповідного покаянню.
Що означає покаятися від «мертвихх діл»?
Тут може бути два варіанти перекладу: мертвих діл і діл мертвих (маються на увазі — діла мертвих людей). І в першому, і в другому варіанті цей вислів потрібно розглядати образно, а не буквально.
Біблія говорить, що є праведні діла, а є діла, гідні смерті.
Рим. 1:28–32 І як вони не дбали про те, щоб мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перевернутому розуму — чинити непристойне, так що вони сповнені всякої неправди, розпусти, лукавства, користолюбства, злоби, сповнені заздрості, убивства, сварок, обману, злонравства, лихослів’я, наклепники, богоненависники, кривдники, хвальки, горді, винахідливі на зло, неслухняні батькам, нерозумні, віроломні, нелюблячі, непримиренні, немилосердні. Вони знають праведний [суд] Божий, що ті, хто чинить такі [справи], гідні смерті; однак не лише [самі] їх чинять, а й схвалюють тих, хто їх чинить.
Діла, гідні смерті, також названі ділами плоті, через які ті, хто так чинить, не успадкують Царства Божого.
Гал. 5:19–21 Діла плоті відомі; ними є: перелюб, блуд, нечистота, розпуста, ідолопоклонство, чаклунство, ворожнеча, сварки, заздрість, гнів, суперечки, розбіжності, (спокуси), єресі, ненависть, убивства, пияцтво, безчинство та подібне до цього. Попереджаю вас, як і раніше попереджав, що ті, хто так чинить, Царства Божого не успадкують.
1 Кор. 6:8–10 Але ви [самі] кривдите й обкрадаєте, і до того ж братів. Хіба не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадкують? Не обманюйтеся: ні блудники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні лихослови, ні хижаки — Царства Божого не успадкують.
Це дуже важливий опис гріхів, за яким ми повинні перевіряти не лише себе, але й за яким інші перевірятимуть нас, зокрема й небеса.
Апостол Павло писав ці послання церквам, а не невіруючим, і попереджав, що людина, яка чинить хоча б одне з таких діл, не успадкує Царства Божого.
Отже, не лише наші слова, але й наші діла є дуже важливим знаком, на який Ісус звертає увагу.
Об'яв. 2:1–2 Ангелові Ефеської церкви напиши: так говорить Той, Хто тримає сім зірок у правиці Своїй, Хто ходить посеред семи золотих світильників: знаю діла твої…
Висновок.
Навернення від мертвих діл полягає в зміні мислення та способу життя, щоб більше не грішити, але жити праведно. Свідченням такого покаяння будуть відповідні плоди.
Кінець першого уроку.
Джерело: Біблія, Послання до Євреїв, 6 розділ
Учитель: Дмитро Лео
