Урок 5. Школа «Початки вчення Христа» побудована на основі Послання до Євреїв, 6-го розділу. Це сім початкових учень, у яких рання християнська церква бачила основу християнської віри.
Покладання рук і благословення
Благословення можна передавати не лише через уста, а й через покладання рук.
Бут. 48:14–15: Але Ізраїль простягнув свою праву руку й поклав її на голову Єфрема, хоча той був молодший, а ліву — на голову Манасії. Навмисно поклав він так свої руки, хоча Манасія був первістком. І благословив Йосипа…
Мк. 10:13–16: І приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; учні ж не допускали тих, хто приносив. Побачивши це, Ісус обурився й сказав їм: Пустіть дітей приходити до Мене й не перешкоджайте їм, бо таких є Царство Боже. Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде до нього. І, обійнявши їх, поклав на них руки та благословив їх.
Люди «приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них», бо знали принципи благословення. Якщо ми хочемо благословити людей, то також можемо покладати на них руки.
Покладання рук і хрещення Духом Святим
Вивчаючи Писання, ми бачимо, що Дух Святий сходив на людей різними способами: після хрещення у воді (Дії 8:39), після молитви (Дії 4:31), під час проповіді (Дії 10:44), а також через покладання рук.
Деякі люди одразу отримують хрещення Святим Духом, але іншим потрібно, щоб хтось, сповнений Духом, прийшов до них і поклав на них руки.
Дії 8:14–17: Апостоли, які були в Єрусалимі, почувши, що Самаряни прийняли Слово Боже, послали до них Петра та Івана, які, прийшовши, помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого. Бо Він ще не сходив на жодного з них, а тільки були вони хрещені в ім'я Господа Ісуса. Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Духа Святого.
Нам потрібно покладати руки на людей і молитися, щоб Бог хрестив їх у Святому Дусі. Нам слід навчати людей цього, тому що багато хто з них нічого не знає про Святого Духа або багато чого не розуміє.
Дії 19:1–2, 6: Під час перебування Аполлоса в Коринті Павло, пройшовши верхні країни, прибув до Ефеса і, знайшовши там деяких учнів, сказав їм: чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши? Вони ж сказали йому: ми навіть не чули, чи є Дух Святий. (6 вірш) і, коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити [іншими] мовами та пророкувати.
Деякі люди просто не навчені щодо Святого Духа. Їм потрібно проповідувати на цю тему, а потім молитися за них (Дії 6:6), покладаючи руки, щоб і вони могли прийняти Святого Духа.
Покладання рук і зцілення
У Писанні ми бачимо, що Ісус покладав руки на хворих, одержимих нечистими духами, прокажених і мертвих. Це означає, що ми можемо покладати руки на всіх, хто потребує зцілення, звільнення або воскресіння.
У більшості описаних у Писанні випадків, коли Ісус творив чудеса, Він торкався людей або покладав на них руки.
Лк. 6:19: І весь народ шукав доторкнутися до Нього, бо від (із) Нього виходила сила і зцілювала всіх
Мк. 6:56: І куди тільки Він приходив, у села чи міста, чи в містечка, клали хворих на відкритих місцях і просили Його, щоб їм доторкнутися хоча б до краю Його одягу; і всі, хто доторкався до Нього, зцілювалися.
Лк. 4:40: А коли заходило сонце, усі, хто мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи руки на кожного з них, зціляв їх.
Ісус покладав руки на хворих або торкався до них, щоб цілюща сила сходила на тіла цих людей. Ісус також навчав Своїх послідовників покладати руки, коли вони моляться за хворих.
Мк. 16:17: А тих, хто увірує, супроводжуватимуть такі знамення: Ім'ям Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами; братимуть змій; і якщо вип'ють щось смертельне, не зашкодить їм; покладуть руки на хворих, і вони будуть здорові.
Яків також не забуває про це, коли навчає, як молитися за хворих:
Як. 5:14: Чи хворіє хто з вас, нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай вони помоляться над ним, помазавши його оливою в ім'я Господнє.
Коли ми помазуємо хворого оливою, ми торкаємося його своїми руками. Це дає змогу Божій цілющій силі текти через нас.
Покладання рук і відокремлення на служіння
Як призначали служителів у первоапостольській церкві? Якщо ми уважно прочитаємо Писання, то помітимо, що це відбувалося з молитвою та покладанням рук. (Часто це супроводжувалося постом.)
Дії 6:5–6: І сподобалася ця пропозиція всьому зібранню; і вони обрали Стефана, чоловіка, сповненого віри та Духа Святого, і Филипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена, і Миколая, прозеліта з Антіохії; їх поставили перед апостолами, і ті, помолившись, поклали на них руки.
Дії 14:23: Рукопоклавши їм пресвітерів до кожної церкви, вони помолилися з постом і передали їх Господу, в Якого увірували.
Дії 13:2–3: Коли вони служили Господу й постили, Дух Святий сказав: Відділіть Мені Варнаву та Савла на справу, до якої Я покликав їх. Тоді вони, після посту й молитви, поклали на них руки та відпустили їх.
У Діях 13:2–3 ми бачимо таке: Дух Святий ясно сказав, що Він кличе Варнаву та Савла на служіння, тому їх потрібно було відокремити для цього служіння. Грецьке слово «відокремити» має значення «виділяти, відособлювати, обирати». Тобто йдеться про обрання, призначення людини на служіння та делегування їй влади.
Кожному служителю важливо отримати таке благословення. Дух Святий покликав Варнаву та Савла на служіння, тому Він сказав керівникам церкви, щоб вони відокремили їх для служіння (Дії 13:1). Дух Святий використовує для цього «більшого» служителя, щоб благословити «меншого».
Євр. 7:7: Без жодного сумніву, менший благословляється більшим.
Таке благословення з покладанням рук дуже важливе, адже так відбувається вивільнення дарів Духа, необхідних для служіння.
Повт. 34:9: І Ісус, син Навинів, сповнився духом мудрості, бо Мойсей поклав на нього свої руки, і сини Ізраїлю слухалися його та робили так, як Господь наказав Мойсеєві.
1 Тим. 4:14: Не нехтуй даром, що в тобі, який даний тобі через пророцтво з покладанням рук пресвітерів.
2 Тим. 1:6: Тому нагадую тобі розпалювати Божий дар, який у тобі через моє рукопокладання.
Ми бачимо, що Тимофея рукопоклали, і через це він отримав дар від Бога.
Щодо «небезпеки» покладання рук
Існує необґрунтована теорія, що через покладання рук на людину можуть перейти біси. Єдине місце у Писанні, де дається пояснення та застереження щодо покладання рук, — це 1 Тим. 5:19–22. Павло дає вказівки стосовно служителів церкви, які грішать, попереджаючи Тимофія, щоб він не діяв упереджено й не поспішав рукопокладати їх на служіння.
1 Тим. 5:19–22: Обвинувачення на пресвітера приймай не інакше, як за наявності двох або трьох свідків. Тих, хто грішить, викривай перед усіма, щоб і інші мали страх. Перед Богом і Господом Ісусом Христом та вибраними ангелами заклинаю тебе зберігати це без упередження, нічого не роблячи за прихильністю. Не покладай поспішно рук ні на кого і не ставай співучасником (не спілкуйся, не май нічого спільного) у чужих гріхах (із чужими гріхами). Зберігай себе чистим.
Це означає, що пастори церков не повинні поспішати з рукопокладенням тих служителів, які грішать. Більше ми не знаходимо у Писанні вказівок на те, що покладання рук може бути хоч якимось небезпечним.
Висновок
- Покладаючи руки на інших, ми вивільняємо на них благословення.
- Покладаючи руки на інших, ми сприяємо їхньому хрещенню Святим Духом.
- Покладаючи руки на інших, ми вивільняємо в них силу зцілення.
- Ми можемо покладати руки на хворих, які мають нечистих духів, прокажених і мертвих.
- Пастори, покладаючи руки на інших, відділяють людей для служіння.
- Пастори, покладаючи руки на інших, вивільняють дари Святого Духа для служіння.
- Коли на нас покладають руки, нам не може бути завдано шкоди.
- Пастори, церковні лідери не повинні покладати руки та ставити на служіння пасторів і служителів, які грішать.
Джерело: Біблія, 6-й розділ Послання до євреїв.
Учитель: Дмитро Лео
