На мою думку, в історії з Давидом і Голіафом є багато символіки та духовного підтексту. Я побачив там кілька образів. Саул — це сумнів. Давид — це віра. Голіаф — це страх. Я вирішив замінити їхні імена цими образами, і вийшла дуже цікава історія, у якій можна побачити багато паралелей.
Слова, які я навмисно змінив, підкреслено.
(1 Цар. 17:4–9)
4 Із демонічного табору вийшов борець на ім’я Страх із Аду. Зростом він був шість ліктів і п’ядь.
5 На голові в нього був бронзовий шолом, а сам він був одягнений у бронзову кольчугу вагою п’ять тисяч шекелів.
6 На ногах у нього були бронзові поножі, а за спиною висів бронзовий спис.
7 Держак його списа був великий, як ткацький навій, а залізний наконечник важив шістсот шекелів. Перед ним ішов його щитоносець.
8 Страх зупинився й закричав до вишикуваних християн: — Навіщо ви вийшли й вишикувалися до бою? Хіба я не демон, а ви — не раби Сумніву? Виберіть людину, нехай вона спуститься до мене.
9 Якщо вона зможе битися зі мною та вбити мене, ми станемо вашими рабами, але якщо я переможу й уб’ю її, ви станете нашими рабами й будете нам служити.
(1 Цар. 17:32–37)
32 Віра сказав Сумніву: — Не падайте духом через цього Страху; твій слуга піде й битиметься з ним.
33 Сумнів відповів: — Ти не можеш вийти проти цього Страху й битися з ним; ти всього лише хлопець, а він — воїн від юних років.
34 Але Віра сказав Сумніву: — Твій слуга пас батькових овець, і коли бувало, що лев або ведмідь приходив і забирав з отари вівцю,
35 я гнався за ним, вражав його та рятував вівцю з його пащі. А коли він кидався на мене, я хапав його за шерсть, вражав і вбивав.
36 Твій слуга вбивав і лева, і ведмедя. Цей необрізаний Страх уподібниться до них, бо він кинув виклик війську живого Бога.
37 Господь, Який визволяв мене з лап лева та ведмедя, визволить мене і від руки цього Страху. Сумнів сказав Вірі: — Іди, і нехай Господь буде з тобою!
(1 Цар. 17:43–50)
43 Страх сказав Вірі: — Хіба я — собака, що ти йдеш на мене з палицями? І Страх прокляв Віру своїми богами.
44 — Іди сюди, — сказав він, — і я віддам твою плоть небесним птахам і земним звірам!
45 Віра сказав Страху: — Ти йдеш проти мене з мечем, списом і дротиком, але я йду проти тебе в Ім'я Господа сил, Бога військ Ізраїлю, якому ти кинув виклик.
46 Сьогодні Господь віддасть тебе мені, і я вражу тебе та відсічу тобі голову. Сьогодні я віддам трупи демонічного війська небесним птахам і земним звірам, і весь світ дізнається, що є Бог в Ізраїлі!
47 Усі, хто зібрався тут, дізнаються, що Господь спасає не мечем і не списом, адже ця битва — битва Господа, і Він віддасть усіх вас у наші руки.
48 Коли Страх почав наближатися, щоб напасти на нього, Віра швидко побіг до бойового строю назустріч йому.
49 Опустивши руку в торбу й діставши камінь, він метнув його з пращі та влучив Страху у чоло. Камінь увійшов йому в чоло, і він упав обличчям на землю.
50 Так Віра здобув перемогу над Страхом за допомогою пращі й каменя. Без меча в руці він уразив Страх і вбив його.
