Свідчення зцілення від тетрапарезу. Історія відновлення, віра, молитва та шлях до чуда. Це відео надихне тих, хто шукає надії, зцілення та Божої допомоги у складних діагнозах. Дивіться до кінця та діліться.
Мене звати Павло. Зараз ви бачите, що я виглядаю цілком здоровим, але я коротко розповім, як усе було, і тоді ви зрозумієте, наскільки все насправді чудесно.
Два роки тому влітку я невдало впав і отримав забій шийного хребця. У результаті розвинувся тетрапарез — фактично повний параліч. В одну мить ти лежиш і більше нічого не можеш зробити, крім як розплющити очі. Травматичний шок, реанімація — і починається шлях до розуміння, як жити далі.
Але від перших моментів у мене був внутрішній спокій: усе буде добре. Я розумів, що Бог — Творець. Щоправда, тоді моє уявлення про Нього як про Цілителя було ще дуже поверховим. Мені здавалося, що для зцілення потрібно зробити якісь особливі дії, і я не зовсім розумів, як це може статися. Поруч була медицина, і я розпочав свій шлях відновлення.
У перші дні мені наснилося кілька підбадьорливих снів від Господа. В одному з них я побачив себе вільним і таким, що нормально ходить. Через рік був ще один сон: я відчував, як правильно працює моя права рука. А насправді тоді я взагалі не рухався — була втрата чутливості та рухових функцій.
Я почав слухати Слово Боже на YouTube через навушник. Поступово, потроху почалося відновлення.
Уже першого тижня я попросив, щоб покликали брата з церкви. Я не міг навіть написати повідомлення на телефоні, тому попросив інших зв’язатися з ним. Він приїхав, помазав мене оливою та помолився. Перед молитвою він запитав:
– Чого ти хочеш?
Я відповів:
– Повного відновлення. Хочу повернутися до нормального життя.
Ми помолилися, і від цього моменту я продовжив свій шлях віри. Слова Божого багато не буває. Коли ти слухаєш його, воно наповнює тебе здатністю вірити. Бо Слово — це насіння.
Буває насіння, яке проростає миттєво — як у Біблії, коли Ісус молився, і людина зцілювалася тієї ж миті. А буває насіння, яке росте поступово, як у звичайному житті. Це процес зцілення. У Писанні сказано: «Покладуть руки на хворих, і вони будуть здорові». Там не сказано, що обов’язково тієї ж миті.
Іноді це шлях. Головне — не сумніватися і стояти у вірі до кінця.
Тетрапарез — це повний параліч. Через рік після того, як я лежав і не рухався, я побачив служіння вашої церкви «Благословення Отця» і приїхав сюди. Це було в червні. Можливо, хтось пам’ятає — тоді я прийшов із ходунками.
Сестри одразу підійшли до мене, оточили турботою і помолилися за мене. Одразу полегшення я не відчув. Почалася боротьба. Але я продовжував стояти у вірі. Потім знову приїхав до церкви. Восени приїжджав іще кілька разів і дуже підбадьорився.
Але коли почалися холоди, стало важче. Люди, які стикалися з ураженням центральної нервової системи, розуміють: це як електрика в організмі. Коли холодно, стає дуже важко. Доводиться тепло вдягатися навіть удома.
Я все одно тримався і вірив, що все буде добре.
Одного разу вночі я встав із ліжка. Зазвичай потрібно кілька секунд, щоб кров почала нормально циркулювати. Я зробив кілька кроків і раптом упав.
За всі ці два роки я жодного разу не падав — і тут раптом це сталося. Це був шок. На той момент я вже досить швидко ходив квартирою без ходунків і навіть виходив на вулицю.
Я впав, абияк дістався до ліжка. Вранці прокинувся, спробував устати — і не можу. Зовсім не можу. Думаю: «Як так?»
З великими труднощами піднявся. Ходунків у мене вже не було — я їх позбувся. Що робити? Знову не можу ходити.
Тоді я взяв стілець, сперся на нього і почав іти — крок за кроком, вірячи. Дійшов до кухні. А на кухню, між іншим, ходити потрібно. І до вечора я знову почав оживати.
Життя все одно минає з постійним нейропатичним болем. Тому якщо у вас десь щось трохи болить, не зациклюйтеся на цьому надто сильно.
Що я можу сказати? Слава Господу! Я слухав Біблію в аудіоформаті на YouTube. Навушник у вухо — бажано бездротовий — і слухаєш.
Я шукав усе, що стосується зцілення. Тоді, повірте, мені не потрібні були ні гроші, ні стосунки — нічого. Єдине бажання — відновитися й знову бути корисним. Бо жити просто на допомогу — важко. Хочеться бути корисним людям.
Сьогодні я вже прийшов сюди власними ногами, без ходунків. Палицю іноді беру — просто для безпеки, наприклад, коли потрібно спускатися сходами. А так я вже досить бадьоро ходжу. Слава Господу!
