Бачиш, що нас урятувало — твоя сила і моя мудрість. Окремо ми б не врятувалися — так закінчилася притча Дмитра Лео.
Я для тебе, ти для мене
Одного разу один мудрець повертався до рідного села, але на шляху його зустріли розбійники, пограбували, побили й кинули в глибоку яму. Підвівшись на ноги й обтрусивши пил, мудрець побачив у ямі ще одну людину. Як з’ясувалося, кілька днів тому її спіткала така сама доля.
Чоловік сказав мудрецю: «Я вже кілька днів намагаюся вибратися звідси, але безрезультатно — яма надто глибока й крута». Тоді мудрець відповів йому: «Я бачу, ти фізично сильна людина, і ось що я хочу тобі запропонувати: якщо ти допоможеш мені вибратися нагору, тоді ми врятуємося разом». Чоловік відповів: «Як я тобі допоможу? Якби я знав, як вибратися, то сам давно вибрався б».
Мудрець відповів: «Давай я стану тобі на плечі й так дістануся до краю ями». Чоловік відповів: «Ні, я не згоден: раптом ти мене обдуриш, вилізеш і залишиш мене тут помирати. Давай краще я стану тобі на плечі й першим вилізу, а потім допоможу і тобі». Мудрець відповів: «У мене не вистачить сили втримати й підняти тебе. Нам потрібні твоя сила і моя мудрість — і тоді ми врятуємося, інакше ніяк».
Після цих слів чоловік погодився. Він став біля стіни ями й, доклавши всіх зусиль, підняв мудреця вгору та допоміг йому вибратися. Мудрець оглянувся нагорі й не знайшов біля ями нічого, крім лопати. Тоді він кинув лопату вниз і сказав: «Копай». Чоловік із ями закричав: «Я так і знав, що ти мене обдуриш! Куди копати? Яма й так глибока, ти при своєму розумі?»
«Ти смієшся з мене». Тоді мудрець стрибнув у яму й сказав йому: «Друже, я не обдурю тебе, ось я знову з тобою. Як ти допоміг мені вибратися, так тепер і я допоможу тобі вибратися».
Мудрець почав обтесувати лопатою стіну ями згори донизу, залишаючи внизу виступ у вигляді сходинки. Дуже швидко він робив сходинку за сходинкою, піднімаючись угору по спіралі. Коли вони без жодних труднощів вибралися з ями, мудрець сказав чоловікові:
Бачиш, що нас урятувало — твоя сила і моя мудрість. Окремо ми б не врятувалися, але, допомагаючи одне одному тим, що в нас є, тепер ми на волі. Вони попрощалися, і кожен пішов своєю дорогою додому.
Автор: Дмитро Лео
