Цікава притча Дмитра Лео: «Нагорода тому, хто долає перешкоди».
У сирому й холодному підземеллі, закуті в ланцюги, сиділи двоє в'язнів. Вони вже багато років відбували там покарання за скоєні ними злочини. Їхнє волосся було довгим і брудним, а одяг на їхніх тілах майже згнив. Тіла в'язнів були вкриті ранами та виразками, і вони щодня голосно кричали від болю.
Одного ранку до підземелля увійшла варта. Взявши в'язнів, вони вивели їх із камери та повели на головну площу міста. Там в'язнів прив'язали до високих стовпів, а біля них поставили варту. Над їхніми головами встановили таблички з написом: «Так буде з кожним, хто порушує закон і чинить злочин».
На тій площі було багато людей, і кожен говорив своє. Одні люди жаліли в'язнів, інші засуджували їх, а третім було байдуже, «хто» там покараний і «за що».
Опівдні на площі з'явився незнайомець, за зовнішнім виглядом якого було зрозуміло, що він дуже багатий і не з цих місць. Підійшовши до в'язнів, він заговорив із ними.
«Я можу викупити вас. Ви знову можете бути вільними».
«Чому ви тут?» — запитав незнайомець.
«Тому що вартові привели нас сюди й прив'язали на посміховисько всім», — відповів молодший в'язень.
«Чому ви тут?» — знову запитав незнайомець.
Тоді другий в'язень, який був старшим, відповів: «Тому що ми порушили закон і вчинили злочин».
«Правильно ти відповів», — сказав незнайомець і знову поставив запитання: «Що ви робитимете, якщо вас завтра випустять?»
«Не знаю», — відповів молодший в'язень.
Другий відповів: «Я житиму по-іншому. Рани та виразки на моєму тілі щодня говорять мені про це».
Багатий незнайомець сказав: «Ви знайдете мене там, де я вас знайшов», — і з цими словами пішов своєю дорогою. До кінця дня в'язнів знову відвели до підземелля й закували в ланцюги.
Наступного ранку в'язнів знову вивели з темниці й кудись повели. Коли вони вже були за межами міста, головний вартовий сказав: «За наказом царя ми відпускаємо вас. Вас викупили, і тепер ви вільні». Після цих слів варта повернулася до міста, а колишні в'язні радісно побігли додому.
Минув час. Чоловік, який був старшим, багато працював, став успішним і зрештою швидко розбагатів. Він часто думав про колишнього співкамерника, хотів зустрітися з ним, але ніде не міг його знайти. Він також часто згадував останні слова незнайомця: «ви знайдете мене там, де я вас знайшов», але так і не розумів, що вони означали.
Одного разу його осяяло: незнайомця можна буде знайти на головній площі міста, де той їх знайшов.
Поспіхом зібравшись і взявши із собою запас золота, багатий чоловік вирушив до того міста. Прибувши опівдні, він одразу пішов на головну площу й, вдивляючись в обличчя людей, почав шукати серед них бажаного незнайомця. Раптом на площі з'явилися вартові. Вони тягли до стовпів двох в'язнів. Коли в'язнів прив'язали, багатий чоловік завмер від побаченого.
Одним із в'язнів був його колишній співкамерник. Тоді він побіг до того місця й хотів обійняти старого приятеля, але вартовий не дозволяв нікому наближатися до в'язнів; можна було лише стояти на відстані.
Тоді багатий чоловік опустився на коліна й заплакав. Йому було шкода старого знайомого, коли він знову побачив його в кайданах. Через деякий час він витер сльози, подивився на сумку із золотом, підвівся й крикнув в'язням:
«Я можу викупити вас. Ви знову можете бути вільними».
«Чому ви тут?» — запитав він їх.
Колишній співкамерник упізнав його голос, але від сорому не підводив голови й нічого не відповідав.
Тоді інший в'язень, який був поруч, відповів: «Тому що ми порушили закон і скоїли злочин».
У цей момент хтось поклав руку на плече багатого чоловіка й голосно звернувся до обох в'язнів: «Що ви робитимете, якщо завтра вас випустять?»
Озирнувшись, багатий чоловік побачив позаду себе незнайомця, якого шукав, і сказав: «Я такий радий, що знайшов тебе!» Незнайомець відповів: «Я ж казав вам, що ви знайдете мене там, де я вас знайшов».
Автор: Дмитро Лео
