Це сталося з пастором Дмитром Лео на одній із конференцій Центру Благословення Отця 7 квітня 2018 року.
Мій годинник надприродним чином зупинився на служінні РІВНО на одну годину. У мене хороший механічний годинник Vacheron Constantin (на фото вгорі), запасу ходу якого вистачає на дві доби, але найголовніше — мій годинник має автоматичний підзавод. Тобто доки ти ходиш, рухаєшся, рухаєш рукою, годинник постійно підзаводиться й не може зупинитися.
Вранці я приїхав на служіння за своїм годинником, час було виставлено правильно, адже я розпочинав служіння за своїм годинником о 12:00. Після проповіді про Авраама я запросив команду прославлення, щоб підготуватися до заключної молитви. Я подивився на годинник, побачив 15:40 і здивувався, що до кінця служіння залишалася ще ціла година. Зазвичай ми закінчуємо служіння о 17:00. Тоді я подумав: як я міг так помилитися? Потім я подивився на інші годинники, які були в залі, і на них було 16:40. Тоді я перепитав інших людей, і справді час був 16:40. Я знову подивився на свій годинник: він ішов, із ним усе було гаразд, лише різниця в часі становила рівно 1 годину. Не 50 хвилин, не 55 хвилин, не 1 годину 5 хвилин, а рівно 1 годину.
Я розмірковував над цим і ось до якого висновку дійшов. Того дня я проповідував на дуже важливу тему — про мандрування Авраама та основи віри. Я планував проповідувати 30 хвилин, але проповідував 1 годину. Думаю, Господь дав мені час, щоб я не хвилювався й не скорочував проповідь, а розповів усе, що було в моєму серці. Можливо, є й інше пояснення. Господь зупинив для мене час як знамення, щоб я продовжував проводити служіння. Так чи інакше, це цікаво. Все, що я можу сказати з цього приводу: «Продовжуй, Господи! Більше, Господи!».
