Старший пастор Церкви «Благословення Отця» Дмитро Лео поділився словом: «Радикальна віра». Уривок онлайн-служіння «Основи віри – 7» від 23.10.2021
Я хочу зараз молитися про те, щоб у нас була радикальна віра. І радикальність віри виявляється не лише в тому, як ти просиш. Почуйте. А й у тому, як ти дієш у часи, коли потрібне чудо. Я ще раз це повторю.
Тому що, коли ми говоримо про радикальність віри, люди часто чують це трохи викривлено. Вони чують це так, ніби ми просимо голосніше кричати, просто підвищувати тон нашого голосу. Але я відчуваю, про що потрібно зараз помолитися: про радикальність у той час, коли нам потрібно здійснити дію. Тому що дуже часто саме дія приводить віру в дію, оживляє її. І багатьом бракує саме цієї дії.
Тобто крик є: «У мене це буде!». А коли доходить до дії, цього радикалізму бракує. Радикалізму вистачає на одній території — зібратися разом і багато кричати, сповідувати. Але бракує радикалізму в якийсь момент, у дуже надзвичайний момент, зробити щось.
Мені подобається свідчення однієї людини. Я поважаю його як людину віри й сили. І його вчинок, його дія — це приклад для багатьох із нас. Я не називатиму його імені, але хтось із вас знає його історію, його свідчення. Він багато разів розповідав його. Але нехай ця історія, це свідчення підбадьорить нас у тому, що в екстремальні моменти життя нам важливо не лише радикально говорити, а й здійснити радикальну дію.
Почуйте мене. Тому що багато людей живуть від радикального проголошення до радикального проголошення. Я скажу вам, що в більшості випадків цього недостатньо. Має бути радикальна дія в момент кайросу. Тобто у визначений момент, коли ти маєш здійснити цю дію, інакше буде пізно.
Це місіонер, який багато років присвятив себе служінню в тих місцях, де інші не хочуть служити. І він відправив в одне з поселень 20 пасторів, щоб вони там проповідували, служили, навернули когось до Ісуса, а потім організували там церкву. Це його 20 перших помічників. Але люди, які там живуть, мають свою релігію, свої звичаї й агресивно налаштовані проти християн.
Він залишився вдома, а його служителі поїхали. Це далека відстань, потрібно багато годин їхати автомобілем. І ось йому по рації повідомляють, що сталася біда. Якийсь божевільний, якому не подобається Ісус і не подобається проповідь Євангелія, дістав зброю й розстріляв цих 20 пасторів. Він убив їх усіх, вони всі лежать мертві в канаві. Це реальна історія, друзі. І сталася вона не так давно. Це реальна історія. Я чув із уст цієї людини, як він її розповідав.
Він їхав туди й просив: «Господи, здійсни чудо, здійсни чудо». Тому що, ви розумієте, це 20 пасторів, 20 найкращих пасторів, 20 героїв віри, 20 сильних людей. Ось так просто якийсь божевільний узяв і розстріляв їх. І коли він приїхав і побачив цю картину — що справді в яру лежать мертвими його 20 служителів, їхні тіла прошиті кулями, і навіть десь іще сочиться, витікає кров, — він упав на коліна й просив у Господа чуда, просив і просив, просив і просив.
Ось він, кайрос-момент. Бувають моменти, коли радикальні дії потрібні саме зараз. Саме зараз.
І ось з його слів. Він молився і почав бачити, як спочатку один встав, потім інший, і так усі двадцять встали. Це масове воскресіння мертвих. Він навіть бачив, як затягнулися кульові поранення, які в них були, і не залишилося отворів. Відповідно, кулі десь зникли. Ось таке чудо. Алілуя!
Я хочу молитися про те, щоб, знаєте, у нас була радикальна віра.
Молімося, щоб у нас була сміливість до радикальних дій. Тому що саме радикальні дії дуже часто вирішують долі людей. Наші радикальні дії.
Так, потім туди приїхала поліція і схопила цього божевільного. Йому дали 25 років позбавлення волі. Далі історія розвивалася ще цікавіше. Потім вони за нього заступалися і надали докази того, що люди живі, воскресені Богом. І поліція опинилася перед дивним вибором. Факт злочину є, свідки є, а тут люди забирають заяви.
І вони забрали заяви, щоб привести його до віри. І вони привели його до віри, цей божевільний став проповідником. Його звільнили, і він став проповідником. Це продовження цієї історії.
Але ось правильна дія. Хто бажає мати радикальні дії? Це дуже небезпечно.
Я попрошу вас встати. Я хочу молитися, тому що, знаєте, у своєму житті я нечасто робив саме надзвичайні радикальні дії. І подумайте, перш ніж вставати. Це серйозний ризик. І якщо ви залишитеся сидіти, повірте, я точно не стану вас засуджувати. Тому що це дуже, дуже відповідально. Але я точно знаю, що ця молитва може бути почута Богом і отримати відповідь. Це означатиме, що ви можете потрапити в такі ситуації — не лякайтеся зараз, — де від вас буде потрібна радикальна віра.
Це не означає, що Бог створить погані ситуації. Ні. Бог нікого не спокушає злом і Сам не спокушається злом. Тобто Бог не створює поганих ситуацій, щоб потім ви з ними розбиралися. Ні. Я говорив про інше.
Якщо ми готові до такого, то Бог свого часу може привести нас у якесь місце, до якихось людей, щоб ми були готові молитися. І це не завжди приємні моменти.
Одного разу ми прийшли в один дім, і там щойно померла дитина. Вона ще була теплою. Поки їхала швидка, у нас був час молитися про її воскресіння. Але вона не воскресла. Проте були інші перемоги — перемоги завдяки тому, що ми вчинили радикально.
Цей радикалізм пов'язаний не просто з якимись цифрами, а з життями людей, із серйозними відповідями. Але Богові потрібні такі люди. Пастор, якого я щойно навів як приклад, є для нас викликом. Тому що завдяки йому стільки людей залишилися живими, а ще божевільна людина прийшла до віри, звільнилася і стала проповідником. Сьогодні потрібні такі люди.
І я нагадаю вам, що одного разу, коли я сидів і, я люблю дивитися на генералів віри, дивився. І я додивився одного служителя й кажу: «Господи, кого мені ще подивитися? Кого ще? Мені подобаються генерали віри». І Господь говорить мені: «Ви — генерали віри». І мене це тоді дуже зворушило, бо я не очікував такої відповіді. Я очікував, що Бог скаже мені: давай подивися ще такого-то. А Він говорить: «Ви — генерали віри! А вони завершили свій шлях».
Він сказав щось, що дуже, дуже зворушило мене й досі зворушує: на їхнє місце не прийшли інші. І тоді я водночас відчув і радість, і смуток. Радість від того, що ми — генерали віри, і смуток від того, що вони відійшли, а на їхнє місце не прийшли інші.
І ми щойно сиділи в пасторській. Гучно сказано — «у пасторській». У комірчині, яка нам дісталася. Сиділи у смиренній кімнаті. Просто в нас у Покровську пасторська кімната — там стіл, чайничок, м’які стільці. А там ми, наче ці пташки в клітці на жердинці, папужки.
Ми щойно говорили, згадували героїв віри, яких знали особисто, спілкувалися з ними, їли разом і які відійшли до Господа. Таких героїв, які творили такі великі речі, на рівні цілої країни. Ми говорили про наших індонезійських друзів, які зараз із Господом. Ми говорили: «Дивіться, вони відійшли, а на їхнє місце інші не стали». І ось я хочу молитися, щоб піднялися радикальні люди з радикальними діями.
У багатьох є радикальна віра. Але потрібні люди з радикальними діями. Комусь потрібно робити таке, від чого в інших людей волосся ставатиме дибки. Але тоді будуть радикальні чудеса. Тоді будуть великі чудеса.
«Отче, ми чесні перед Тобою. Деякі речі ми навіть боїмося робити. Бо не знаємо, чи впораємося. Але ми знаємо, що Ісус не боявся. І апостоли не боялися. І завдяки цьому багато людей спаслися, багато хто отримав життя, зцілення, звільнення. Боже, завдяки таким радикальним діям багато хто залишився живим. І ми знаємо, що нам потрібно посісти місце тих генералів, які відійшли до Тебе. Тих людей віри та сили, які відійшли до Тебе».
Я молюся за всіх, хто зараз чує мій голос. Я молюся, щоб Ти піднімав. І не прошу десь там, за кордоном. Там моляться за своїх. Я молюся за тих, хто тут, хто зараз, хто чує. Боже, піднімай сильних людей. І нехай кожен не дивиться на свою професію. Нехай кожен не дивиться на своє сьогоднішнє становище, на фінансове становище, нехай це нікого не зупиняє.
Бо колись Петро теж думав, що завжди ловитиме рибу. І, можливо, інші апостоли теж думали, що й надалі займатимуться своїм ремеслом, але Ти покликав їх до більшого. І показав велике та звершив велике».
Тому я всім кажу: не дивіться на себе — ким ви є зараз, чим займаєтеся, де живете і яка у вас зарплата. Не плутайте й не змішуйте це з духовними речами. Бо в духовному в нас інші звання, у нас інше призначення. Якщо хочете, у нас інше духовне звання, ніж те, яке ми маємо тут, на землі.
«І нехай, в Ім’я Ісуса Христа, нехай піднімається ця армія, Господи, ми молимося, — давайте всі заступатися, — армія сильних Господа. Не тих, які ховаються. Армія сильних. Не тих, які розсіюються й сидять по домівках, а тих, які розсіюються, щоб чинити Божу справу. В Ім’я Ісуса, нехай піднімається армія сильних у вірі, яких можна послати на серйозні завдання, які діятимуть радикально, які не погоджуватимуться з беззаконням.
Вони вставатимуть і говоритимуть: «Я з цим не згоден! Нехай станеться чудо. Я з цим не згоден! Нехай чудо станеться в Ім’я Ісуса!». Боже, захопи таких Своїх людей Духом Святим. Захопи таких людей Своєю силою. Захопи таких людей, в Ім’я Ісуса Христа».
Нехай Бог вивільнить Ангелів вам на допомогу, в Ім’я Ісуса. Щоб ви пішли в ті місця, куди бояться йти, і зробили те, що інші бояться робити. В Ім’я Ісуса. І кожен у своєму середовищі: хтось у політиці, хтось у бізнесі, хтось у служінні — кожен у своїй сфері, до якої покликаний. В Ім’я Ісуса, щоб ви пішли туди, куди інші бояться йти, і зробили те, що зробив би Ісус на вашому місці! Алілуя!
І давайте скажемо: «Господи, я дякую Тобі, що Ти завжди даєш можливість рухатися вперед. І допоможи мені зробити цей крок, в Ім’я Ісуса, крок віри».
Я отримую слово, що багатьом людям бракує лише одного кроку, щоб вибратися з того місця, де вони застрягли вже багато років. Де багато років щось не вирішується, бракує лише одного кроку. Знаєте, давайте всі пророчо зробимо цей один крок.
Я повторю, я чую це від Господа — багатьом бракує одного кроку. І це добра новина. Давайте скажемо: «Амінь»! Бог не сказав вам, що потрібно пройти милю, Бог не сказав, що потрібно пройти шлях у 40 років. Те, що Він щойно сказав: багатьом бракує одного кроку, щоб перейти, якщо хочете, ваш Йордан чи вашу пустелю, або що там у вас. Один крок! І це небагато. Алілуя! Дякую, Господи! Слава Тобі! І ми пророчо здійснили цю дію.
Знаєте, що для мене означає те, що я почув?! Це означає, що насправді неважко пройти те, що нам здається складним. Один крок — це можна просто переступити, згідно зі Словом Господа. Це можна переступити. Але чи знайде Він віру?!
Нам потрібно робити ці радикальні кроки віри. Зробіть цей крок віри! Можливо, ви вже довго боретеся через фінанси. Можливо, довго боретеся через роботу, або ваші родичі потрапили в якісь складні обставини. І один радикальний крок стане для вас рішенням.
І я знаю ці запитання: «А що? Що? Що зробити?». Нас багато, і в кожного своя ситуація — що зробити? Немає чогось універсального. Крок віри — ось секрет. А який саме, що і як зробити — у кожній вашій ситуації Дух Святий має показати вам, що потрібно зробити. Алілуя.
Текст підготувала Марина Серкова
