Свідчення про те, як Бог зцілив від тромбу яремної вени та скроневої епілепсії. Як ви ще живі з таким діагнозом?! Фрагмент конференції «Зцілення, свобода, прорив» від 29.06.2024
Мене звати Вікторія. У моєму житті Господь зробив дуже-дуже багато чудес. Розкажу вам про останнє свідчення. Праворуч і ліворуч у мене були затромбовані 2 яремні вени. Тромб. Кровотік було порушено. Кров не виходила з голови. Крові доводилося проходити колатеральними (обхідними) судинами, і це спричиняло сильний дискомфорт. З Божою допомогою лікарі двох клінік намагалися відновити мені відтік зліва. Але щодо правого боку вони сказали, що тромб настільки щільний і застарілий (8 років), що не розчиниться, і мені доведеться з цим жити та змиритися. Це спричиняло мені сильний дискомфорт.
Чиїм словам я повірю? Словам Господа чи лікаря? Я вирішила вірити Господу. Я приїжджаю на служіння з іншого міста. Я їхала з думкою, що приїду на служіння й отримаю своє чудо! Я очікувала, що отримаю його. Особливо коли проходила молитовним коридором. «Господи, це купальня Віфезда, тільки-но я туди зайду, і тромб розчиниться». І так я проходила молитовним тунелем по 2–3 рази. Я уявляла, як у вені він змінює свою структуру. Через певний час я зробила доплерографію судин. Мені сказали, що з'явився відтік, реканалізація — як ниточка, як голочка. Я прославила Бога за те, що Він завершить усе до кінця. Я вірила й анітрохи не сумнівалася. Не знала, через який час, але знала на сто відсотків, що він розчиниться. Хоча лікарі сказали, що він нікуди не дінеться.
Через 3–4 місяці було чергове обстеження. Мені сказали, що тромб розчинився настільки, що почав плавати у вені й тримався на ниточці. Це дуже стривожило моїх лікарів, тому що було дуже небезпечно (він міг відірватися й перекрити судину в будь-якому місці тіла, що могло призвести до ще тяжчих наслідків), але вони нічого не могли зробити. У цій ситуації вони сказали: «Ми безсилі».
Чиїм словам я повірю? Господь дарував мені такий мир і спокій, що я анітрохи не сумнівалася: він розчиниться. Вдома, коли я лягала на ліжко, то розстеляла тканини, за які молилися. Вмикала насичення. І промовляла: «Він розчиниться». Я стояла у Слові Божому, вірила, проголошувала, слухала свідчення, приймала. Але іноді були такі дні, коли диявол своїми фантомними болями намагався показати: «Ось, дивись». У мене німіла права рука, лопалася вена, і руку прямо розпирало. Був переднепритомний стан. Мені це так набридло, я так розлютилася на диявола. Якби це було фізично можливо, я б розтоптала його. Я була дуже зла: «Дияволе, яке ти маєш право торкатися мого тіла? В ім'я Ісуса Христа забирайся геть!» Так час від часу я наступала. Коли дівчата на роботі побачили мене, то подумали, що зі мною щось не так. Я кричала в коридорі й наказувала… Я вірила, що для мого Бога немає нічого неможливого. Анітрохи не сумнівалася. Я навмисно жертвувала Богові свій час, приїжджала на служіння, стояла на Слові Божому й вірила. Хоча диявол час від часу нагадував: «Ось я тут!» Я відповідала: «Ти — брехун!» У 4-му розділі Послання Якова написано, що ми повинні підкоритися Богові, протистояти дияволу, і він утече від нас.
У травні 2024 року мені зробили обстеження, і в мене є підтвердження. Тромб повністю розсмоктався, з'явився відтік крові, вена чиста. В ім'я Ісуса Христа вірити й анітрохи не сумніватися, що для Бога немає нічого неможливого. Що б не сказав чоловік, кінцевий результат буде для Господа! Слава Господу! Алілуя!
