У брата відбулося відновлення зору правого ока після служіння. Він поділився своїм свідченням.
Брат Максим давно змирився з тим, що зовсім не бачить на праве око. До того ж око мало дуже непривабливий вигляд, бо зіниця була повністю білою. Тому колеги по роботі та деякі друзі навіть прозвали його «однооким».
Але останні кілька місяців Максим почав відвідувати служіння християнської церкви «Благословення Отця». Йому подобалися служіння та стан, у якому він перебував після них. Якось на одному зі служінь особливу увагу Максима привернули звуки, що супроводжували молитву та помахи руки пастора, — вони нагадували звук повітряних кульок, що лопалися. Тієї ж миті над присутніми по всій залі з’явилася серпанкова імла у вигляді ніжної, світлої хмари, яка дуже повільно переміщалася сама в собі й водночас нависала над усією залою. Після служіння Максим запитував друзів, чи бачили вони те, що бачив він. Вони лише посміялися з його «фантазії».
А наступного ранку Максим несподівано виявив, що бачить правим оком! Ще і ще він розглядав різні предмети, читав газетні тексти й… боявся повірити у свою радість. Але коли в дзеркалі він побачив майже зовсім потемнілу зіницю, то прогнав від себе залишки сумнівів.
Яким же величезним було здивування та враження його друзів, коли вони побачили зіницю ока Максима й переконалися, що він справді бачить!
Насамкінець я запитала, якою була реакція друзів на його зцілення. На це Максим радісно відповів: «Вони виявили бажання відвідувати церкву «Благословення Отця»!» І ще додав: «Я дуже вдячний Ісусу за відновлення мого зору!»
Максим, 37 років, м. Київ.
