Місця Писання про вдів і сиріт та Божу турботу про них.
14 місць Писання · Біблія «Благословення Отця»
Вихід 22:22–24
22 Не пригноблюйте ні вдови, ні сироти; 23 якщо ж ти пригноблюватимеш їх, то, коли вони почнуть кликати до Мене, Я почую їхній крик, 24 і запалає Мій гнів, і вб'ю вас мечем, і ваші дружини будуть вдовами, а ваші діти — сиротами.
Повторення Закону 10:18
Який чинить суд сироті та вдові, любить чужинця і дає йому хліб та одяг.
Повторення Закону 24:19–21
19 Коли жнивуватимеш на полі своєму й забудеш сніп на полі, то не повертайся забрати його; нехай він залишиться переселенцеві, [сироті] та вдові, щоб Господь, Бог твій, благословив тебе в усіх справах рук твоїх. 20 Коли оббиватимеш свою оливу, то не переглядай за собою гілок: нехай залишиться переселенцеві, сироті та вдові. [І пам'ятай, що ти був рабом у єгипетській землі: тому я й наказую тобі робити це.] 21 Коли збиратимеш плоди у своєму винограднику, не збирай залишків за собою: нехай залишиться переселенцеві, сироті та вдові;
Псалом 68:5
Батько сиріт і суддя вдів — Бог у святому Своєму житлі.
Псалом 146:9
Господь береже переселенців, підтримує сироту та вдову, а дорогу нечестивих викривляє.
Ісая 1:17
навчіться робити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову.
Послання Якова 1:27
Чисте й непорочне благочестя перед Богом і Отцем полягає в тому, щоб звертати увагу на сиріт і вдів у їхніх скорботах та зберігати себе незаплямованим світом.
1-е Тимофія 5:3–5
3 Вдів шануй, справжніх удовиць. 4 Якщо ж якась вдова має дітей або онуків, нехай вони передусім навчаються шанувати свою сім’ю та віддавати належне батькам, бо це до вподоби Богові. 5 А справжня вдова, яка залишилася сама, покладається на Бога й перебуває в благаннях та молитвах день і ніч;
Приповісті 23:10–11
10 Не пересувай давньої межі й на поле сиріт не заходь, 11 бо їхній Захисник сильний; Він заступиться за їхню справу перед тобою.
Луки 7:11–15
11 Після цього Ісус пішов до міста, що називалося Наїн; і з Ним ішло багато Його учнів та безліч народу. 12 Коли ж Він наблизився до міської брами, саме тоді виносили померлого, єдиного сина матері, а вона була вдовою; і багато народу йшло з нею з міста. 13 Побачивши її, Господь змилосердився над нею й сказав їй: не плач. 14 І, підійшовши, доторкнувся до носилок; ті, хто ніс, зупинилися, і Він сказав: юначе! Тобі кажу: встань! 15 Мертвий, підвівшись, сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його.
1-а Царів 17:8–16
8 І було до нього слово Господнє: 9 Устань і піди до Сарепти Сидонської, та залишайся там; Я наказав там жінці-вдові годувати тебе. 10 І встав він та пішов до Сарепти; і коли прийшов до міської брами, ось там жінка-вдова збирає дрова. І покликав він її та сказав: Дай мені трохи води в посудині напитися. 11 І пішла вона взяти, а він крикнув услід їй і сказав: Візьми для мене також шматок хліба в руку. 12 Вона сказала: Як живий Господь, Бог твій! У мене нічого немає печеного, а тільки жменька борошна в кадубі та трохи олії в глечику; і ось я назбираю два поліна дров, піду й приготую це для себе та для сина мого; з'їмо це й помремо. 13 І сказав їй Ілля: Не бійся, піди, зроби, як сказала; але спочатку зроби з цього маленький прісний хліб для мене та принеси мені; а для себе й для свого сина зробиш потім; 14 бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Борошно в кадубі не закінчиться, і олія в глечику не вичерпається до того дня, коли Господь дасть дощ на землю. 15 І пішла вона та зробила, як сказав Ілля; і їла вона, і він, і дім її багато днів. 16 Борошно в кадубі не закінчувалося, і олія в глечику не вичерпувалася, за словом Господнім, яке Він сказав через Іллю.
Псалом 10:17–18
17 Господи! Ти чуєш бажання смиренних; зміцни їхнє серце; прихили Своє вухо, 18 щоб чинити суд сироті та пригніченому, щоб більше не лякав їх людина на землі.
Йов 29:12–13
12 бо я рятував бідолаху, що волав, і сироту безпомічного. 13 Благословення того, хто гинув, приходило на мене, і я приносив радість серцю вдови.
Дії Апостолів 6:1
У ті дні, коли помножилися учні, виникло нарікання елліністів на євреїв через те, що їхні вдови були занедбані під час щоденного служіння.
