Притча Дмитра Лео про один правильний шлях. Двоє мисливців заблукали в лісі й довго блукали в пошуках виходу…
Притча «Тільки один шлях правильний»
Двоє мисливців заблукали в лісі й довго блукали в пошуках виходу. Раптом вони натрапили на мисливський будиночок. Увійшовши всередину, вони побачили купу сухих дров для вогнища, теплий одяг, сушені ягоди, хліб і гриби.
На столі лежав аркуш паперу, де було написано: «Якщо ви заблукали, вам допоможе карта, намальована на стіні».
Досвідчений мисливець одразу ж підійшов до стіни й почав уважно вивчати карту, а молодий тим часом блукав будинком, наповнюючи кишені сушеними ягодами.
Досвідчений мисливець повернувся й сказав:
«Нам потрібно вирушати просто зараз, бо шлях попереду довгий, і ми можемо не встигнути до заходу сонця.»
Тоді мисливці вирушили в дорогу.
Пройшовши чималу відстань, молодий пригніченим голосом промовив:
«А ми точно правильно йдемо? Може, ми збилися зі шляху?»
«Ні. Усе добре. Ми йдемо згідно з картою», — відповів досвідчений. «Її склали ті, хто вже пройшов цим шляхом, а отже, шлях правильний.»
Отже, вони все йшли та йшли, ліс ставав дедалі густішим, а сонце схилялося до заходу.
Обходячи повалене дерево, молодий зачепився за гілку й, упавши, сильно забив ногу. Тоді він роздратовано вигукнув:
«Тепер я точно знаю, що ми йдемо не туди! Ми зайшли в такі хащі, що, можливо, ніколи звідси не виберемося! Ми точно заблукали.»
Досвідчений заперечив: «Ні, це виключено. Я добре пам'ятаю, куди потрібно йти: саме так було показано на карті.»
«А ти взагалі впевнений, що та карта правильна? Чому я маю довіряти якійсь карті, якщо логіка підказує, що потрібно йти туди, де в лісі світліше?» — обурювався молодий.
«Тобі доведеться довіритися мені», — відповів досвідчений. «По-перше, ти не вивчав карту й гадки не маєш, куди йти. По-друге, не завжди потрібно довіряти власним очам чи логіці, але потрібно йти вірою, а коли…»
Молодий, не давши йому договорити, вигукнув: «Я впевнений, що в лісі потрібно шукати просвіти, бо вони ведуть до виходу, а не йти в гущавину лісу. А ти як хочеш, але я повертаю в інший бік!»
Досвідчений мандрівник спробував відрадити молодого, але не зміг.
«Добре. Але є одне прохання. Коли ти йтимеш сам, дорогою роби зарубки на стовбурах дерев, щоб потім міг знайти шлях назад.»
Молодий усміхнувся й відповів:
«Назад? Ні, я знайду вихід із лісу. Але якщо ти так хочеш, я робитиму зарубки, та лише для того, щоб ти потім міг знайти вихід за моїми слідами.»
Вони позначили місце, де розійшлися, і кожен вирушив своїм шляхом.
Досвідчений продовжував іти маршрутом, указаним на карті, і через деякий час вийшов із хащі просто до річки.
Однак його радість була затьмарена занепокоєнням за молодого супутника, який залишився в лісі. Мисливець ходив уздовж річки туди й назад, вдивляючись у гущавину лісу в надії побачити свого попутника, але марно.
Тим часом молодий остаточно заблукав. Ослаблений і розчарований, він сів під деревом. Сонце сховалося, і в лісі стало темно. Опівночі молодий мисливець прокинувся від якогось шуму.
Недалеко від себе він побачив зграю вовків і почув зловісне виття. Наляканий, він швидко схопився на ноги і, вхопившись за гілки дерева, почав щосили дертися вгору.
Вовки кинулися до нього, але мисливець, який ледь не сам став здобиччю, встиг піднятися на безпечну висоту, хоча й сильно поранився об гострі гілки.
Так він і просидів на дереві, не склепивши очей, до самого ранку, поки вовки не пішли шукати іншу здобич.
Щойно він спустився вниз і зібрав свої речі, щоб повернутися назад, позаду знову почувся шум. Страх скував його так, що він не міг зрушити з місця.
Раптом пролунав голос:
«Як я радий знову тебе бачити! Карта не підвела, я знайшов вихід із лісу, а тепер прийшов по тебе.»
«Як ти мене знайшов?» — запитав молодий.
«Я знайшов тебе за зарубками на деревах, які ти залишив. Ти ж сам сказав, що робитимеш зарубки, щоб я потім міг піти твоїми слідами.»
Опустивши очі, молодий мисливець сказав:
«Я визнаю, що був неправий. Мені потрібно було йти тим шляхом, яким ти мене вів. Тепер я розумію, що мав добре вивчити карту». «Також цієї ночі я усвідомив, що краще йти удвох, ніж самому. Більше того, я побачив, що, якщо ми збиваємося з правильного шляху, на нас можуть чатувати небезпеки. Я лише трохи поранився, але міг і зовсім померти — і все через власну дурість!»
Досвідчений мисливець підійшов до молодого, обійняв його і промовив:
«Ти заблукав, але тепер тебе знайдено!»
Автор: Дмитро Лео
