Почему я выбрал Христа? Биленко Аня

09:27 -- 03.03.2015

ЧТОБЫ УВИДЕТЬ РАДУГУ, НУЖНО ПЕРЕЖИТЬ ДОЖДЬ.
------------------------------------------------
Всім привіт! Мене звати Анна, мені 20 років, народилась, живу і працюю у маленькому містечку Верхньодніпровськ.

Моя історія не така захоплююча, як більшість приведених нижче, але це частина мого життя, тож все сталося як сталось. Росла я у звичайній родині, мама і тато працювали на заводі. Мене любили, в мене було веселе дитинство. Але величезний мінус був, тато іноді випивав, та це було неможливо виносити. В нього дуже добре серце, він чуйний, турботливий, але характер жахливий, не малу частину і мені «подарував» =)

Не буду описувати того, що таке алкоголь, вічні пошуки по барах, нерви, високий тиск, істерики, болячки, відходняки, прокляття зі сторони родичів, вічні приниження, образи, сварки. Кажу ж, було весело.

Мама, коли мені було два роки, почала їздити закордон, в простонародді, вона «торгашка», боляче бачити її «надірвані» руки, від надмірної ваги товарів. Вона й зараз їзде, бо на життя треба заробляти. Мама ще з дитинства привчила нас із сестрою на ніч молитись, але «Отче наш», та якась дитяча молитва до Ангелів виливалися із вуст за пару секунд польоту на ліжко.

В церкві мама, сестра та я вже 10 років. Мама довго не могла оговтатись після смерті дідуся, і хваталася за те, де можна відвести душу. Ну, це я так думаю, а я к було на справді не знаю точно. Коли покаялась наша колишня сусідка, це було для нас диво, вона так змінилась. І саме вона запросила нас до церкви. Спочатку я ходила туди під мамин шантаж: не підеш на служіння — гуляти не вийдеш. Ех, спрацьовувало… та ще й подарунки гарні були на свята…

В 2008 році я перше поїхала в християнський табір в Карпатах «Адреналін». Бог саме там почав мене змінювати. Але я все ще гуляла із своєю компанією. Я не пила, не курила, не грішила «по-крупному», та тяжкість відчувала. А потім настав 2009 рік, я з початку року відчувала величезне бажання щось змінити, закінчила 9 клас, поступила до коледжу, спілкування із старою компанією якось само закінчилось. Залишилась тільки я і Бог. Наш молодіжний лідер запросив мене в команду перспективних служителів. На той момент я вже була в служінні дітям. Зараз розумію, що саме те, що мій лідер повірив у мене і я почала служити молоді зіграло вирішальну роль в тому, що я залишилась з Богом. Підраховуючи, як багато молоді пішло з церкви та як мало залишилось тих, з ким разом закінчували недільну школу, серцю стає боляче…

В моєму житті не все так круто, як того хотілось би, я роблю безліч дурних вчинків, лінюся, сумніваюсь, здаюся, піднімаюсь, падаю і знову піднімаюсь. Але я намагаюсь бути чесною. Я людина. Ви не уявляєте, якою я б була без Бога… ховайся в жито!!! Він скільки в мене вклав, скільки в мені змінив, Бог скільки мені подарував. Я тверезо бачу купу сміття зараз у світі, ми грішимо і не задумуємось про наслідки, ми робимо боляче іншим, не цінуємо не людей, не час, не себе. Ходимо такі горді, в той час такі забиті. Створюємо оманливий образ для інших, змінюємо маски, брешемо самі собі. Палимо, п’ємо, гуляємо, змінюємо часто сексуальних партнерів, щоб було не соромно перед друзями… бо це ж так все модно… мода змінюється, а стиль життя можна зберегти, саме він робить нас неповторними.

БОГ ОБРАВ МЕНЕ! Я погодилась. Це круто!

X